Шоу Трумена - Новини

Відіграли концерт в Староконстянтинові - 13.07.07 (+ Свитер, Цвонціг, ВСГД) - "Рокова П'ятниця". Грали в пабі "Українська кухня". Було чоловік 100 місцевих та хмельницьких "неформалів" та 4 панк-групи, включаючи нас - отож то був такий собі панк-фестиваль з гарною атмосферою і позитивним прийомом людей. Фотографії повинні бути трішки пізніше.

В планах приїхати в Староконстянтинів ще раз у вересні-жовтні. Дякуємо організаторам і публіці за гостинний прийом.

Рецензія на фест з сайту www.skaip.info:

«Наступна п’ятниця» або «П’ятниця 13» (панк –рок сейшен ) – як фінал тижневої рок-обойми, «Шоу Трумена » (Житомир) , Світер (Старокостянтинів) , «В сраку громадську думку », «ЧМОНЗ» м. Хмельницький. Группа підтримки 2 автобуси з Хмельницького. Присутні були всі : фан-клуб «В.С.Г.Д.» , футбольні хулігани, просто «PUNKs», «діти ночі».
В організації сейшену приймали участь «В.С.Г.Д.» та арт – команда «Українська кухня».
Про цей сейшен і так ходить багато чуток по місту тому не буду роздувати жодну з них. Основне : всі поїхали до дому, нікого не взяла «МІЛІЦІЯ», молодь змогла поспілкуватися. Заклад зібрав під одним дахом близько 200 чоловік. Сейшен відзначився легендарною рокенрольно панковою бандою «Шоу Трумена».Унікальний український гурт, який поєднав рокенрол і панк. «Шоу Трумена» має за плечима диск «Діти Чорнобиля», тур по Україні і цілу купу шанувальників. Тако ж відкриттям стала група «ЦВОНЗ» . Перевести дослівно назву важко але приблизно «Цінувальники високо моральної етики ». Група молода і невідома в Україні. Організатори просять вибачення за те що неправильно написали назву команди".

Турне Шоу Трумена та Доктор Борменталь по Україні - 10-21.11.06

«Да, я не підхожу для вашого життя,

Але не здаюся – б*юся до кінця»

„Я Не підхожу” ШТ

Отож тур Шоу Трумена та ДБ... До останніх днів перед початком тура я думав, що це – просто чийсь жарт, чи просто якась ілюзія, хуй його знає, але таке просто не могло трапитися... Поясніть мені, як можуть групи, котрі не мають альбома на MOON Rex чи ще якійсь мажорній хуйні, їхати в тур? Як вони можуть їхати в тур, якщо вони з бідних сімей, і живуть бідно, та не мають нормальних гітар? Як вони можуть їхати, якщо вони навіть не знають як користуватися комбіком? Звичайно ніяк... Але все ж таки ми поїхали, і все було – просто охуїтітєльно... Так... охуєнно, незабутньо, вражаюче, це не можна передати словами... Так піздато, що коли я приїхав додому, то нічого ліпшого не знайшов, що зробити, крім того, як включити ска і почати плакати в монітор компа замість того, щоб писати розповідь про турне. Я плакав від того, що все закінчилося і ми знову поодинці, один на один з мокрим, сірим, брудним містом... якому похуй на все, крім своїх забезпечених жителів – чиновників, бізнесменів, золотої молоді та іншої хуйні, яка засідає в кафе на центральних вулицях... і що ти пережив те, про що завжди мріяв, зустрів людей, яких так полюбив, йому теж похуй... відпочив – приїхав - нагинайся і повзи далі, а хулі ти думав? „Ти думал ти в сказку папал?”. Нє, тут явно не сказка, я це чотко понімаю... Але все рівно ми зробили це... і хватить страдать! всьо блядь, включаю Psychoterror і починаю писати по дєлу:

Отож тур...

Четвер - 09

Цілий день я спаковувався: каші-пластівці, сир, хліб та іншу вегетаріанську жрачку купуваав на 20 грн. на базарі, також дома набирав купу горіхів і яблук, врубав Rancid на всю, щоб не так страх брав туром і перся ввечері на вокзал. Там вже ждали Гаврила Саня (бас), Вадим (барабани) та Кузьміч (дружбак, який захотів познімати нас на камеру). Сідаємо на поїзд, тут звідки не візьмись вибігає моя баба, шоб дати мені варених яєць на дорогу. Хе-хе... Правда я не взяв, але все рівно дякую. Їдемо до Ніжина, з нього до Чернігова - настрій веселий.

П*ятниця - 10

Поїзд на Чернігів чекаємо в Ніжині з 12 до 5 годин ранку, там море бомжів на вокзалі, дуже смердить, тому тусуємся на свіжому повітрі, бачимо що посеред тротуара лежить людина, на неї іде дощ, вона - боса – ще не мертва, але всім пофігу - вони обходять неї навіть не дивляться шо з чуваком, того шо він – БОМЖ. Далі - кормимо собак, граєм на сопілці, не висипаємось ніхуя. Сідаємо на дизель до Ч-ва. Туди прибуваємо в 6 годин – видзвонюємо організатора, їдем на офіс до молодіжної організації Апельсин (це вони роблять цей концерт) – вона проти наркотиків і за рок-музику, миємося і їмо у них на офісі, далі їдемо в зал, де має бути канц. Коли приїхали, то спершу показалось, що замість дверей – стіна – це через те, що вхідні двері разом зі стіною розписані граффіті. На місці ждемо концерту, заснути не виходить. 18:00 – починають приходити люди, чимала тусовка ірокезних панків на стріт-панкових шмотках і цацках в вухах, також хардкорщики і т.д. Тусовка прошарена явно більше ніж в Житомирі, це також доказали і чимало граффіті з написами Straight Edge в місті. Ми граємо першими, бо організатори, які робили нам і білорусам Devil Shoots Devil канц на слідуючий день в Києві відмінили його і нам срочно прийшлось вписуватись на канц в Львівській області на слідуючий день, а тому і екстренно від*їжджати, щоб встигнути на потяг на 12 годин ночі на Львів з Києва. Приїхали Доктор Борменталь – знайомимся, все – дуже швидко, не встигаємо навіть поговорити. Робим саундчек, всім подобається – похлопали. Далі граємо – почали класно, панки балдєють, кричать „Ой! Ой! Ой! ” але потім безсонна ніч дала про себе знати і другу половину виступу панки вже не колбасились, а просто стояли, бо ми лажали як дєрьмо. Кінець виступу, продаємо декілька наших дисків і нашивок місцевим пацанам і біжимо на маршрутку, бо не встигаємо на останню маршрутку до Києва, басист і барабанщик ШТ дуже недовольні концертом, але я знаю, що слідуючий концерт буде охуєнним і так воно і виявилось, бо перший млинець завжди комом – остальні кльові, у мене інтуїція на це. Їдемо в Київ, там сідаємо на потяг до Львова, висипаємося...

Субота - 11

Вранці всі встають веселі. Приїжджаємо у Львів десь о 9 годині ранку. Зустрічає нас у Львові Юрєц - вокаліст львовської поп-панк-групи „Хуч”. Їдемо до Садіка (друг Юрца) на вписку в стару частину міста. Там все дуже гарно, а також куча долбойобів - фанатів "Динамо", які п*яні і тикають "фак ю" всім підряд. Ці дебіли, як виявилося потім, приїхали на матч Динамо – Карпати. Я хуєю - їхати в таку даль, щоб набухуватись, відригувать, показувать свій хуй, сцяти посеред дороги, ображати прохожих, хоч убий не розумію, який в цьому кайф, ми й так - бидло, нахуй набухуватись і ставати ще більшим чмом? Невже Києва мало? Нє бля треба ще хуярить в таке гарне місто і там вже дойобувать всіх через свій дебілізм. Ввечері після футболу вони, кажуть, хуярились, з фанами Карпат десь за містом і видно, отримали те задоволення, заради якого вони сюди приїхали. Особисто я бажав би, шоб львівські так їх отхуярили , щоб вони більше ні разу в житті не захотіли пертися навіть до бабусі в село під Києвом, не кажучи вже про інше місто... Що ж - кожному своє, а бидлу - бидлове, нічого тут не поробиш... Коли я читаю про якусь філософію ультрас, футбольних хуліганів та інших "фанатів" мене просто верне – це ж просто закомплексовані дебіли, яким мучітєльно не хватає материнської ласки! Яка там в сраку ідеологія/психологія фанатів, обичне бидло сільське, яке хуяриться село на село, клюб на клюб... нє, бля,„. хуліганське двіженіє”(!) – це тобі не хуй собачий, його надо досліджувать! Але хуй з ними - горбатого могила справить.

Отож ми приїхали до Садіка, пообідали в нього макаронів і чайку. Далі - на маршрутку до Нового Роздолу - це десь 60 км. від Львова. Приїхали – вже темно. Зустрічають якісь чуваки стрьомні, ведуть в убиту общагу, заходимо на перший поверх, світла немає, стільців теж, вікна забиті фанерою, сидить чоловік 10 от сили по вуглам, грає група, яку здається ніхто не слухає... і тут ми маємо грати? Та це ж піздєц, а не помєщеніє, де люди?... З часом народу стає більше і нам розказує якийсь юморний підвипивший парєньок, шо він, виявляється, - депутат міської ради – спиздив чи наїбав євангелістів на апарат, і робить нелегально в зруйнованій общазі концерт, ми спочатку не повірили, але потім виявилось, що так воно і є. Крім того, цей чорт ще є і і ведучим цього безумного концерта в розвалинах, але він мав охуєнне чуство юмора і всі ми ржали як хворі, проникнувшись недєцкой симпатією до цього депутата-панка, який кричав таке: „Розумієте, я наїбав своїх виборців, я нагло їх наїбав, а тепер роблю нелегальні концерти, щоб якось їм віддячити”, „Нахуй всіх баптистів, євангелістів, їбіться всі, бухайте, кого в*їбать? хто хоче мене в*їбать? і т.д.”, грав п*яненький на електрогітарі пісні Агати Крісті та Арії (!!!) звєрскім вокалом, а підігрував йому хто хотів, за шо він обіцяв набити таким музикантам їбало, але всім було глубоко на нього похуй, публіка сміялась з слів Сашусі-депутата, і всім він дуже подобався. Класнішого ведучого я не бачив в своєму житті. Потім зіграли ще пару груп, народ почав веселитись і дуріти, в основному це були симпатичні дівчата років 15-18 і ми теж зіграли половину програми – почався пого, все було дуже весело і суперпозитивно, людям сподобалось. Народу ставало все більше і потім стало чоловік 30-40, вони були всі дуже кльовими і відривалися як чорти, атмосфера була супер, бачили Smells Like Teen Spirit - Nirvana? так от - все так само, тільки без депресії, чиста енергія юності у них прямо пре. Коли вирубалась проводка всі разом вони світили мобілами і паяли її, якщо грали, то грали, хто хотів, звукооператори так само – хто хотів, той і крутив, коли збирали гроші на випивку чи на згорівшу лампочку – то депутат оголошував про збори в мікрофон, і ніхто не жався, не ховався – всі з радістю допомагали один одному як грошима, так і всім, що мали. Короче, там була справжня анархія, солідарніть і супер.... супер... супер... Бля...я не можу описати все своїми словами, але то місце і ті веселі люди в публіці і на сцені зарядили нас своєю чистою западенською енергією на всю подальшу мандрівку, і маю надію на все життя... Ми шукаємо анархії в зінах, дисках чи книгах бородатих мерців, а ці западенці просто мають її, цю свободу, у себе в серці, в горах, в небі, і тому не бояться робити те, що хочуть. Хуй його знає, але я чомусь впевнений що такого ніколи не буде в Центральній чи Східній Україні, я, наприклад, не можу відкривати так комусь душу, як Сашуся-депутат, да, не можу!! я не можу так щиро веселитись, як публіка на концерті, і не питайте мене чому. Просто таке з мене зробили, певно, це - виховання, чи щось типу того, просто я знаю у 99 % моїх ровесників така сама штука - цинізм, депресія, пиха, побутові страхи, пошуки роботи, грошей, заздрість, яка там свобода, щирість? Відкриєшся комусь – і тебе відразу почнуть кусати. Ми шукаємо емоцій, які були з нами в дитинстві - на панк-концертах, в зінах, в книгах, але то – пустота, ніщо, якщо ти вже почав старіти в душі... У них видно не так, може Свобода все ж таки ще й не померла в вирубаних горах... В любому випадку ми там прозріли і схвилювались страшно, ніби хто вернув нас в дитячі роки своїм ентузіазмом, тому в знак вдячності цим охуєнним людям ми зіграли нашу програму ще раз, бо вони хотіли пого, і вони зробили справжній пого, суперзавзятий, хіба шо западенських сокирок їм не хватало для повного драйва, якого не буде більш ніде. Дякуємо вам за класний прийом і танці! Ми мали за честь грати для вас і вашого депутата! Також великий "ріспект" групі „Петро на Горі”, яка грала перед нами фолк-ска-реггі-рок-н-ролл-стьоб – супер-група!!! Сходіть на їх концерт у Львові, як буде така можливість.

Ми пішли від цих прекрасних людей о 12-й ночі на квартиру до вокаліста „Петро На Горі” - Богдана – він купив на хліба і сосисок, а для мене – вегетаріанця, дав яблук. Сон.

Неділя -12

Виспались на квартирі і задоволені вдалим концертом і вчорашньою атмосферою радості, ми поїхали назад у Львів на вписку до Гуліча – уматового чувака, який теж зажигав, особливо, коли мова заходила про дівчат :) Він накормив нас дуже смачними стравами і медом так, що ми не могли встати і знову почали дрімати, далі знову поїли і пішли оглядати місто, тим більше, шо Гуліч виявився істориком і розказував гарно про всякі місцеві штуки. Ми побували на Лисій Горі, на Високому Замку, в Вірменській Церкві, в Домініканській Церкві, і т.д. Ходили по вузюсеньким вулицям Старого Міста, пили Львівське пиво, та охуєвали від духовності і культури цього прекрасного міста. Місто справило на нас величезне враження! Таке велике, що ми, навіть, не хотіли їхати звідти. А Гаврила захотів жити у Львові, так само, в принципі, як і я. Далі ми пішли - кожен на свої вписки, щоб поспати перед потягом на Ужгород, де у нас мав бути слідуючий канц. Там ми знов нажерлися у гостинних Гулічів, а Кузьміч і Вадим нажерлися у Юрца, напилися пива і заснули щасливі.

Понеділок - 13

Самий ранок. Холодно. Гуліч і Юрєц завели нас на вокзал, а Жовтан дав пива, балика - м*ясоїдам і записав диск западенського панку на дорогу. Ми сіли на поїзд Харків - Ужгород, де вже їхали Доктор Борменталь, побазарили трохи з ними, спочатку вони показалиь нам не дуже кльовими, признаємся чесно :)... Поки їдемо - з*являються гори... ВАУ!!! Оце тєма! Всі радіють і верещать. Все - в снігу, краса! Перший раз в житті бачу гори в снігу в реалі - охуєзна картина!!! Чуваки починають говорити про западенців і східняків... Приїхали в Ужгород в обід. Зустрічають нас місцеві панки з гурту The Symbioz. Вони купили нам вегетаріанської жрачки на всі групи і завели на квартиру до одного з них, де ми наварили картоплі і з*їли неї з салатом – було дуже смачно. Далі - клуб „Кактус” в центрі, фест „Панк-Атака - 3”. Ми перший раз в житті граємо в клубі, хе-хе. Е-е... чуваки, як ви граєте на такій маленькій сцені? Виступаємо передостанніми (перед нами - The End (Ужгород) та Дети Бодуна (Одеса)), ми - після них. Під час нашого виступу - дуже теплий прийом людей, охуєнний слем, чуваки вилітали на сцену і співали разом з нами, допомагали, як могли, знали наші тексти, все – супер, дуже приємно, коли така підтримка, дякуємо вам!!! ми були дуже розчулені таким прийомом... Охуєнно – наші слова знають так далеко від Житомира, хм... може ми все ж таки чогось і варті в такому разі.... Щасливі з такого теплого прийому ми вилазимо на вулицю, на вписку до якогось чувака з The End, там я пробую каву по-закарпатськи (не така вже вона й крепка!). А Кузьміч вирішує їхати додому раніше за нас і від*їжджає вночі. Бувай, Кузьміч! Ось ми і на вписці. Комп*ютер в квартирі співає : „А любви ти хочеш дєвчонка – так давай же єбаца, моя ласточка”. І так по кругу... засинаємо під цю йобнуту хуйню.

Вівторок - 14

Вранці йдемо до Васі з The Symbioz, доїдаємо вчорашню картоплю з кетчупом і ужгородським огромним хлібом, хуярим лазить по місту з Коляшею та групою Дети Бодуна. Місто - невеличке, і як не дивно більшість людей говорить по-російськи, багато людей, які схожі на циган, будівлі в центрі - всі - невисокі, старі бабусі говорять типу на мадярській, тому я мало шо зрозумів з їх мови, питаю у Колюні:"Як це так - ви - западенці і говорите на рос. мові в Ужгороді?". Колюня пояснює, що совдеп і тут працював ніхуйово... зрозуміло... купую варений ужгородський хліб і закарпатську страву "Лангош" з часником на базарчику - прикольні на смак... стоїмо над великою рікою Уж в самому центрі... починаю розуміти чому місто називається Уж Город... далі приходять зі своєї вписки Доктор Борменталь і ми купуємо квитки на Житомир на 14.50. Сідаємо на потяг і тут починається саме хуйове ... початок дружби з цими чортами з ДБ, знов ці блядські сльози накатують, ладно похуй, йдем далі... кароче ми почали здружуватись по дорозі в Житомир (15 годин), тоді ж почали і активно спілкуватись, та судячи з усього - сподобались один - одному, як група – групі: я активно спілкувався з Максом і Сухарьом, Яна з Гаврилюком і т.д. .Да... ці чуваки не такі вже й погані… подумав тоді я:)

Середа - 15

Приїхали в Коростень, звідти на Житомир, в Житомирі – в 10 годин ранку... Йобаний сірий город, як завжди – дощ хуярить. Та ще й подзвонив Соломчик і сказав, що завтрашній концерт в Умані відміняється. Да... ледве вмовили його взяти Др. Борменталь в Умань пожити, бо в нас не було змоги опікуватися ними 3 дні підряд в Житомирі.

Концерт в Житомирі був на 16:00 в приватному будинку. Через те, що не було світла, почався канц на годину пізніше – в 17:00. Прийщло чоловік 10 людей, які вже знали, що таке ШТ і ДБ. Грали години півтори. В одній кімнаті були і групи і глядачі, і хоч було дуже мало місця - всі були веселі та радісні від такого незвичайного канцика. Потім чуваки купували нашивки та футболки, спілкувались, пили чай в „Темпі”, шукали мед в нічному Житомирі і т.д. Все було прикольно, а ми перший раз грали концерт в приватному будинку, де живе сім*я з дитиною – нам сподобалось, дуже особлива атмосфера, але на жаль мало місця, щоб танцювати. Борменталь поїхали на житомирську вписку, де поїли і помились а також поспали.

Четвер - 16

Вихідний у ШТ, але частина наших поїхала з Др. Борменталь в Умань на 7 годин ранку, подивитись на Софіївку та поспілкуватись з Соломчиком. Я ж зостався в Житомирі, щоб приєднатися до всіх пізніше і не тратити грошей та виспатись за ці дні вдома.

П*ятниця - 17

Ввечері зустрічаємося в Києві, де ми всі разом знову, після розлуки, і знову - в одному вагоні потягу Київ - Дебальцево, де здружуємся вже дуже серйозно, граючи в картішкі, або маючи відверті нічні бесіди про такі речі, які можеш говорити тільки найближчим людям: про бажання мати дітей, чи про справжню дружбу, наприклад...

Субота - 18

Приїхали вранці в Лисичанськ, вилізли з потягу - холод страшний, пустота на вокзаліі. З Лисичанська їдемо маршруткою в Сєвєродонєцк (дим, заводи, труби, вітер, короче совдеп процвітає). Мені трошки стрьомно від всього цього заліза і бетону, хоча я і очікував шось такого типу. Холодно, пустирі, бичари, до наших доїбались якісь гопніки вже в Сєвєродонєцку. Піздєц негатив – відчуваю тугу за веселими западенцями. Далі нас зустрічає Маша, яка робить наш концерт - приємна дівчина. Їдемо в клуб „Мост”, де має бути наш концерт – по дорозі бачимо нашу афішу в тролейбусі – написано „Панки в Городе”. Сміємося. Заходимо в клуб з прикольним дизайном в індастріал-комфорт стилі, нас кормлять картоплею і сосисками, віддаю сосиски іншим людям, п*ю чай. Граємо в дивну американську гру хазяїна клуба, де того, хто програє – б*є током ручка. Далі приїжджають „Spunky Yank” - гурт з яким ми маємо грати наступні 3 концерта, з ними ми теж пізніше дуже здружились, всі вони – дуже кльові і музика мені дуже сподобалась, така енергія, рєальна „ярость юності”. Тим більше серед них є 1 вегетаріанець-стрейтеджер, з яким я легко знаходжу спільну мову на ниві спільних життєвих позицій, також пацанчик Сєрьога - їх друг з Харцизька, також веггі, пояснює мені під час їжі, що в плавлених сирках є сичужні добавки з костей тварин, і я, як ідейний вегетаріанець не маю права їх їсти. З криками відрази: „Хто хоче сичуги?” передаю мій сирок до алчних м*ясоїдів, вони жеруть сичужні добавки без проблем. А мені починає здаватися, що Сичуга – це така отруйна Сєвєродонєцка риба, яка сцить в сирки, дуже злобна і кусається, і від цього я почав називати все негативне, що мені зустрічалося надалі - сичугою. Слідуючи моєму прикладу, і інші чуваки стали називати „сичугами” кого хочеш, і Яну, і Сухаря, і поганих, і добрих, а також любу їжу, яку ми тільки їли. В послідуючі дні тура я напевно раз 100 чув слово "сичуга", яке кожен раз мало інше значення, починаючи від : ”Не їж це – там сичуга” до ”Коли вже та сичуга з ванни вилізе, всі ж хочуть помитися! Вилазь оттуда, подла сичуга!”. Наступає вечір. У клубі „Мост” починають збиратися місцеві рокери, деякі - п*яні, один чувак з ірокезом і дитиною-школярем, вони відриваються по своєму, якийсь бородатий тип, наприклад, хуярить в екстазі ногою всіх по сраці (причому намагається і вокалісту виступаючої групи дать пєндаля) або б*є кулаками по залізній стійці для стриптизу, другий скаче, як дика мавпа, і намагається показати всім свій пєніс з шкіряних штанів, супроводжуючи це фразою „Вы ничего не понимаете!”. Виступають місцеві готик-панки Oberpunx, вони співають „Какя тоска-а!!!” і я з ними солідарний на всі 100 %, тут в Сєвєродонєцку тоска, шо піздєц, тому й люди певно так склонні до різного рода безумств і насилля, далі виступають Spunky Yank – охуєнні енергійні хк\грайнд пісні про стрейтедж, мєха, антифашизм - народ починає колбаситись - все нормально. Ріспект. Дали драйву. Далі йдуть Др. Борменталь, далі - ми. У Сєвєродонєцку ШТ відіграли класно, люди отривались атлічно, особливо чуваки з Др. Борменталь та Spunky Yank :). Гаврила навіть під час Владімірского Централа скинув бас і побіг в толпу слемувати:). Після канцу - спілкуємося з людьми в клубі – багато з них роблять нам компліменти, а височезний панк з ірокезом розказує, що просто стояв і вражений слухав; навіть директору клуба, як це не дивно дуже сподобалось - він жме руку, предлагає пива, но нєт - ми не пйом. Що ж - буває... Їдемо на вписку до вокаліста Oberpunx, знову гопнікі при вході кидають фрази... „Єдьтє к нам в подвал - опріходуєм”. Квартира з гарячою водою вночі –там веселимся, миємося, їмо і засинаємо. Луганська область – якась полумертва, відчужена на перший погляд, хоча є до хуя кльових людей, але краєвид – піздєц: заводи, дим...дєпрєсняк,чорні кєпчикі, кожані портфелі, "тролейбуси-музеї", я не удівився б якби на коцерті показався би товаріщ Бєрія чи Каганович в кєпчіку і пальто, і з безумними очима, які били б стриптизну стойку кулаками і кричали: "Ви нічєво нє панімаєтє!". Хоча, можливо, перше враження - оманливе... В любому випадку - дякуємо публіці на концерті за теплий прийом і гарне ставлення організаторів... Маю надію, що ми ще приїдемо до вас!

Неділя - 19

Вранці сідаємо на автобус до Артемівська, через 3 години - в*їжджаємо, город - більш добрий і чистий, та й заможніший - відразу видно, веселіших жителів. Вписуємся на квартирі у чувака, де готується хавчик на Food Not Bombs, виявляється, що ми граємо благодійний концерт в підтримку цієї ініціативи, і через годину також і роздача їжі, ВАУ!!! Ми побачимо ФНБ - ахуєть! Нам всім це дуже сподобалось і ми з гордістю допомагаємо нести кастрюлі місцевим панкам і хардкоровцям до бомжів, а ті вже чекають біля фонтана в місцевому скверику, бо малята роблять вже четвертий раз акцію ФНБ і бомжі знають, що їжа раз в дві неділі – в неділю вранці - буде точно. На протязі часу роздаємо в парку близько 60 порцій гарячого рису, сої, хліба і чаю для бомжів, вони нам дякують, нас знімає на камеру місцеве ТВ, і навіть ми з Сухарьом спілкуємося з телебаченням і розказуємо, що ми думаємо про FNB та бомжів, і що ми раді грати на концерті в підтримку FNB і маємо це за честь, що ми музикою допомагаємо зібрати гроші для того, щоб нагодувати бідних. За годину закінчується вся їжа і ми з бомжами задоволені йдемо додому. Якщо хочете зв*язатись з артемівським FNB, щоб розпитати їх про те, як вони роблять все це, то пишіть на fnb_art@mail.ru Вдома - їмо, далі – в підвал гуртожитку, де буде канц, граємо ми, ДБ, Spunky Yank, Истерика (Донецк) + Низ (Артемовск). Все круто. Чоловік 80 публіки, люди жертвують гроші на їжу, танцюють, веселяться Ми знов грали останніми і мали охуєнну підтримку і стейдждайвінг, дуже теплі емоції і враження від Артемівська, дуже кльові люди і знайомства, і виступ нам сподобався, особливо коли пацани на ходу розіграли сценку "базаров па панятіям” на сцені перед Владімірскім Централом – це було супер. Дякуємо! Одне, що хуйово, що коли починаєш говорити швидко на укр-й мові тут, то тебе не розуміють, і дивляться як на екзотику з села, хоча є також і одиниці, які наоборот намагаються говорити по-українськи, щоб показати, що і вони вміють, жаль, шо виходить якийсь піздєц, канєшно, а не укр. мова, але похуй... главне, шо стараються! За це їм - "респект"!

Понеділок - 20

2 години ночі – загальний вагон потягу на Харків. Прибуваємо вранці, їдемо на квартиру до вокалістки Др. Борменталь, перед тим закупившись вегетаріанською жрачкою в супермаркеті (соя, гречка, томатний соус, цибуля). Там я готую з Серьогою і Утюгом кашу з соєвим рагу, їмо, читаємо Profane Existence і лягаєм спати до 16:00, встаємо, п*єм чай і фігачим всі разом в клуб "Черчилль", там вже тусуються 2 групи – No Orders (Чернігів) та Истерика (Донецьк). Спілкуємся. Клуб відразу викликає до себе негативні емоції через їбанутого звукооператора і зверхнє відношенням до музикантів, якого я не бачив вже дуже давно. Перед початком канца в клуб приходить якийсь п*яний наци-баняк і починає базари про те, як він ненавидить панків, і який він великий націонал-соціаліст, шо панки, на його погляд - це хуйня, після невеличкої дискусії з одним з панків, він вирішує наказати панків і обіцяє привести через деякий час до клуба дохуя скінів, уходить. Шо ж... на всякий випадок ми збираємося і підраховуємо своїх бійців – не багато, бо відразу, звичайно, стає багато „пацифістів”, які не вірять в кулаки :), але трохи є. Далі цікавіше – хтось забігає і кричить, шо наших б*ють – біжимо по вулиці на допомогу – виявляється з ірокезним чуваком все нормально – ніхто на нього не пригав. Вішаємо на сцені клуба великий банер – Antifascist Action - Nazi Stop, який висів майже у всіх містах нашого туру (крім Чернігова, Умані і Нового Роздола), щоб люди могли зрозуміти навіть візуально наше відношення до цього закомплексованого бидла з промитими мізками. В цей час вже грають No Orders з Чернігова– як на мене – то вони грають стріт-панк, хоча деякі чуваки казали, що вони грають типа Discharge, не знаю... не знаю... далі граємо ми – звук на сцені мені не сподобався, та загальна атмосфера теж не радувала, але зіграли нормально – не так кльово як попередні концерти, але й непогано – такий собі середній концерт, особливо враховуючи галімий клуб... якийсь панк в окулярах постійно заскакував на сцену і кричав: "Ненавіжу політіков" - така поведінка нас трохи здивувала, але ми не подавали виду, а грали собі... Далі – Др. Борменталь – їх тут знають і їх друзі танцюють біля сцени, я вже не маю ніяких сил, щоб підтримати їх, але на останню пісню все-таки вискакую на танцпол і слемуюсь разом з панками. Під час виступу один хардкорщик каже, шо скіни вже йдуть до клуба, що ж - похуй, прийдеться битись. Після Др. Борменталь виступає остання команда канца - мої улюбленці – Spunky Yank, які вже стали нам друзями – вони грають максимально енергійно і задорно, для того, щоб дати нам енергії перед пізділкою з дивізією лисих:), останню пісню канцу – „Борись з фашизмом, борись!” вони присвячують всім, хто не ховається і стоїть в перших рядах, і не ховає їбало по вуглах, аплодуємо... що ж, після таких слів можна легко вилазити на вулицю. Одягаємося, збираємся в моб чоловік в 20, збираємо куски бруківки біля клуба, стрейтеджер бере пусту бутельку з-під пива:), радимося як краще йти, йдемо по вулиці по троє... і бля... ні одного нацика ніде... В чому справа? Особисто я, так і не зрозумів, чи це нациків було мало для прижка на нас, чи це свої шось не правильно проінформували, кароче їх ніде не було... Ну і добре - главне, що ми не засцали. Далі – докупаємо веггі штук в супермаркеті, знову на вписку, там веселимся цілу ніч (без бухла звичайно – ніхто з тусовки не бухає, хіба шо пива, та й то по святах), даємо з Сухарьом інтерв*ю в 4 години ранку для нового diy/punk/hc зіну Серьоги і Утюга (контакт - xcutx@rambler.ru , fnb_art@mail.ru ) і вирубаємся о п*ятій,

Вівторок - 21

Прокидаємося о 10-й ранку, Макс приносить веггі салатів і вареників спеціально для нас, вегетаріанців, ммм... вкуснятка... Спасіба, Макс!.. спілкуємся... відчувається сум від того, що скоро прийдеться прощатися з нашими друзями і їхати додому, кінець туру – початок апатії, туги, від цього щемить серце і взагалі хуйово. Першими від*їжджають Spunky Yank - обнімаємся, домовляємся поїхати на літо в Литву - виступати разом на Darom Fest, побачимо чи вийде... Через годинку їдемо вже і ми на вокзал, нас проводжають Доктора... В метро мені стає геть важко на серці від передчуття розлуки, я ледве не розплакуюсь, але здержую себе, хоча дехто бачив мій стан з Борменталів... Вибачте, я не хотів наганяти депресії, знаю, що і вам теж було кепсько, що ж... Робимо останні фото біля потягу, обніманємося, удачі-удачі.... сон, пустота, злість, що нічого не поробиш...

Середа - 22

Ранок... Голос: "На третю колію прибув поїзд Харків - Житомир..."... знову якийсь туман, дощ, шкіряні куртки, кепчикі, сміття, печальні обличчя у перехожих... Блядь, невже знов одне й те ж саме?..

Четвер - 23

Нє... ніхуя не одне й те ж саме! все вже не так само!!! Я відчуваю, що тур дав мені (і думаю - всім нам - ШT, ДБ, SY, публіці на канцах) віру в те, що головне – в нас, а не в оточуючому світові, ми можемо все – якщо захочемо, головне – робити - і доля віддячить нам. Обов*язково віддячить! Стій на своєму, не здавайся, продвигай в світ щось своє, частинку своєї душі, і рано чи пізно твоя судьба звичайного гвинтика прогнеться. Вір в це і чудо станеться!!!

Особлива подяка людям, які ділили з нами свої домівки для відпочинку та сну, кормили нас, показували своє місто, та всіляко опікувались нами у себе: Ірині (Чернігів, ЦМО "Апельсин"), Боді, Миколі (Новий Розділ, Льв-ка обл., гурт "Петро На Горі"), Жовтану, Юрцу, Садіку, Гулічу (Львів, гурт "Хуч"), Коляші, Васі, Чижу (Ужгород, "The Symbioz", "The End"), Гаврилюку, Юрі, Толіку, Володі (Житомир, ШТ, "Far For" zine), Маші, Льоші, Пєті (Сєвєродонєцк, "Fak Tin" web zine, гурт "Oberpunx"), Максу, Кєші і дівчатам, які готовили їжу для бомжів (Артемівськ, FNB команда), Яні, Максу та всім іншим чувакам з "Доктор Борменталь", Spunky Yank, Сєрьогі та Фло (Харків).

Дякуємо вам всім! Чекаємо на вас в Житомирі!!!

На цьому все.

Удачі!

Ярон Трумен

truemen@mail.ru

www.truemens.narod.ru

Кропивницькому

Ярославу,

м. Житомир,

10014

а/с 127

26.11.2006

09.06.2006 м.Рівне

Фест КуРОК + Come Alive Crew

Шоу Трумена, Avrora 6542, Kakistocracy (USA)

Отож ми виступили на фестивалі "КУРОК - VI" в м. Рівному, який організовувала хк-тусовка з Come Alive Crew, (вони ж нас і запросили) і люди з "Курка".

Раніше на цьому фесті виступали такі гурти як "Cerebral Turbulence" (Czech), "Vialka" (France/Canada)...а Come Alive Crew організовували концерти для If There Is A Hope (Slovakia), Karl Marx (Czech), Human Error (Hungary), Ristisaato (Finland), Silence, Mind Pollution (Poland) і т.д. ....

Ми ж грали з кльовими американськими краст-панками "Kakistocracy" з Північної Кароліни (www.myspace.com/kakistocracymtnpunks), які виявились трьома блондинами і однією блондинкою в дредах і пірсінгу - гітаристкою, яка таскала комбіки з їхнього мікроавтобуса не хуже мужичків.

Ми знову ж таки грали першими, і звичайно ж в масках і все таке. Почали трохи розхлябано і лажово, бо були такі стомлені, що ледве з ніг не падали, та ще й моніторів не було на сцені. Спершу публіка просто стояла півколом і дивилася на нас з подивом, одні київські п*яненькі хардкор-кіди танцювали хардкор-мош під рок-н-ролл в середині кола під сценою, що дуже підбадьорило нас (за що їм величезне !дякуємо! від Шоу Трумена, ви нам справді дуже допомогли!!!), але десь після третьої пісні, ми почали грати хітові пісенькі, трохи вирівнялись і накінець завели місцевих панків. Під сценою брикали: панки, рокабіл, дівчата і хардкор-кідзи, якийсь чувак ганяв в толпі тоже в масці-протигазі (у який також був вдягнутий наш барабанщик ), чуваки кричали: "Житомир! Житомир!", "A.C.A.B.",а потім я почав балакати про те, що блатним - рай на Україні, про те, що нема "хорошої і поганої влади, типу - Ющенко лучче Януковича, що всі вони-козли, і історію про те, як менти покривають бригаду багатого дебіла, який живе в моєму дворі і батько якого якась шишка і через це він гвалтує дівчат і б*є прохожих з своїми биками вночі, а менти закривають їх справи, рокабіл намагався заглянути мені в очі... дивно, що там можна побачити, крім страху перед життям.

Пісню "Країна Бидла" я присвятив людям, які борються з фашизмом... на що, на відміну від канца в Хмельницькому, послідувала позитивна реакція людей...одні скіни кричали свої бездумні чужі фрази, лозунги, чи звуки типу "ой! ой! ой!".

Останньою ми зіграли "Владімірскій Централ" другий раз за концерт... напевно, наша група вже асоціюється у людей саме з цією піснею, але пісня непогана і мені завжди приємно її грати... в кінці виступу якийсь веселий мужичок під сценою схопив мене за ногу і не хотів відпускати поки ми не зіграємо ще. Також крім 6 старих хітів з "Чорнобильське Покоління" ми зіграли одну нову пісню під назвою "Житомир 2006". Ця пісня - кавер-версія пісні групи Rancid - "1998", але ми придумали новий текст на укр-й мові, і дещо змінили музику та аранжування. Ця пісня має увійти в наш новий запис.

Далі ми слухали Аврору 6542 і першу пісню Kakistocracy, спілкувались з києвлянами, франківцем, продавали дістро, обнімались з Кадьою і Морозом з Аврори, і їхали додому вночі з підірваним водієм, який хотів, видно, розбить ту маршрутку...

Дякуємо всім, хто допомагав нам в Рівному, особливо Аврора 6542 (це - дуже кльові чувачки) (особливо Мороз, бо це, кажуть, він нас запросив, хе-хе), прикольним чувакам з "Брем Стокер" за приємну розмову на свіжому повітрі і за музичку прикольну, київській тусовці за класні танци і підтримку, тим чувакам, що купували з дістро,

чуваку з Франківська, чуваку з www.zyobra.com за фотки, дівчатам які не злякались потанцювати серед цих грубих макак, ну і всім, хто навіть просто намагався зрозуміти, що ми намагаємося там сказати чи зіграти. Дякуємо!!! Зустрінемся ще!!! Напишіть нам!

Більше інформації та, може, фото на сайті фесту "Курок"- www.kurockfest.narod.ru

Сайт гурту "Avrora 6542" - www.myspace.com/avrora6542

Сайт гурту "Kakistocracy" - www.myspace.com/kakistocracymtnpunks

Ярон

20.05.2006 м.Хмельницький

Реюніон-виступ на diy фесті "ВСГД-Рок"

+ Resnullius, ВСГД, Терпіння Урвалось, Avrora 6542, Тантра, Slap

Ми повернулись з Хмельницького, де виступили на d.i.y. - фестивалі «В Сраку Громадську думку» який відбувся 20 травня. Також з нами виступали такі гурти як В.С.Г.Д. (панк, Хмельницький), Аврора 6542 (емо\хардкор, Рівне), Тантра (панк\рок\метал, Хмельницький), Терпіння Урвалось (нюметал, Рівне), Слеп (нюметал, Луцьк), Resnullius (дез-кор, Рівне).

Останній концерт «Шоу Трумена» відбувся навесні 2004-го року, відтоді ми не існували, як «жива» група і фактично розпалися.... хоча ми писали нові пісні, дали пару інтерв*ю, розповсюдили свій демоальбом по Україні та Білорусії, випустили свої пісні на збірках в Росії, Україні та Білорусії.... але все ж таки група не була активною. Намагання зібрати новий склад також не увінчувались успіхом... і так тривало аж до березня 2006-го року, коли до нас приєднався новий барабанщик Вадим, який до цього вже мав досвід гри в місцевих панк і мазафака-кор групах на барабанах і мав багато цікавих ідей... так був зібраний новий скалад: Вадім – барабани, Ярик – гітара, голос, Гаврила – бас, голос.

В такому складі ми і виступили на фесті. Було зіграно 5 пісень з «Чорнобильське Покоління» + «Країна Бидла». Зал завівся з першої ж пісні, деякі люди знали тексти пісень, а деякі чуваки навіть руку тиснули за «Владімірскій Централ» і антифашистський прогон після останньої пісні. В кінці свого сета ми дещо емоційно і в лоб висловились проти нацизму, за що якісь полуголі кугути начали кричать «Зіг Хайль!»...що в принципі можна було очікувати, радує те, що в Хмельницькому ці дебіли не активні... і геть тупі, навіть пізди нам не виписали... скільки не бачимо цих скінів, стільки і переконуємся, що в скіни ідуть тільки самі дебільні слої молодьожі, а засовують їм хуйню в голову зовсім не дурна маладьож... но всьо равно жалко скінів чогось... Але в цілому фест був кльовим! Ну представте – все зроблено друзями, немає ні ментів, ні охрани, ні гопніків, звук і світло такі, що ми перший раз на такому лабали + чоловік 300 публіки. Вобщем, ми фестом довольні, хоча бидла було море, воно не було надто агресивним, а ті люди, які хотіли отримати думки, почуття і енергію груп мали змогу це зробити.

Величезне «дякуємо!» ВСГД, Заї, бабі Вадіка та всім іншим гарним друзям, які зробили можливим проведення цього фесту тільки через свій ентузіазм і бажання!

P.S. Диск до фесту "В.С.Г.Д."

Також до фесту було виготовлено диски з піснями гуртів-учасників фесту, інформацією про групи, тексти, фото, статті і т.д. Від Шоу Трумена там «Владімірський Централ», «Раком», «Про Моє Життя»,

«Long Tall Kuchma», «Країна Бидла».

Його можна дістати через ВСГД – punks@mail.ru

або написавши нам на truemen@mail.

Фото з виступу у Хмельницькому тут >>>

Ярон

* 2 роки пустоти *

Інші концерти - 2003/2004

**.09.2004 Житомир

Репортаж з “Червона Рута (відбірковий тур)”,

Житомир, Філармонія (2004) Написано Аньомом із фанзіна “Suck Out”.

Так, парні вміють дивувати від канцика до канцика. Цирк на дроті. Дивлюсь а на сцені стоїть Льоша; той чорт з Deep Purple, що з шляпою на соло-гітарі і Гаврилюк, який яросно наярівал на відключеному басі, ну може не на відключеному, но він ніхуя не звучав. А тут ще й виходить нє то Іггі Поп, нє то я не знаю шо: по пояс голий з білим весільним рушником на голові і з ножичком в руці. Вхопився за мік і давай стрибати, відриватися... а шнур-то коротенький-прекоротенький-вигляділо, як собака, коли на цеп наступаєш, а вона сйобує... і давай ножичками ручки коцать (не по-натуральному, а так - тупим лезом) і давай кричать щось тіпа: “Мама, я не хочу жить, дєвка під*їбала - на баригу поміняла мене!”...

Вобщем пісня називалася “Романтік”. Раджу зацінити її в записі, бо на сцені було безумство і цинізм, а не гарна пісня про зраджену любов. От так-то...

Аньом, “Suck Out”*zine

anyom@inbox.ru

28.01.2004 Житомир

Репортаж з альтернативного фесту “Рейвах”

Житомир, (28 січня 2004). Написано Аньомом із фанзіна “Suck Out”.

+СосиСКА, Адидас Дисторшн, Факультет Зоології, Луна Под Пресом, Raspirators

Не хочу писати про всю ту парафію, шо передувала “Шоу Трумена”, які вийшли на сцену в якості хедлайнерів. Проте, легко написати “вийшли”, та не так воно просто робиться, коли мова йде про виступ “Шоу Трумена”... Отож, вийшов Льоша в стілє “совєтсроск” (тєльняшка, рвані штани) і Гаврилюк (в якості сесійного басіста, що відбилось в його похуїстичному поводженні на сцені). А потім вийшов він, Яросік і уособлював в собі ПІЗДЄЦ, тру кугут-панк: в смердючій куфайці, дідових валянках і з носком, чи то куском чулка на голові.

Потім шось сталось з гітарою, вірніше зі шнуром. Ярік кудись пішов, і Гаврилюк кудись дівся. Коли Ярік вернувся, Гавріла ще не було, він став кричати в мік: ”Саня!”. А потім вернувся Гаврилюк, а потім шнур якийсь не підійшов, а потім знов кудись побігли, а потім вже нарешті почали лабать, хай йому біс!

Я вже й не пам*ятаю, що за чим вони там лабали, знаю тільки, шо самий смак, бо упіздки під сценою охоче підспівували і творили Жітомір-пого. Як тільки почули про Кучму, стали кричать: ”Кучма-хуй!”, після чого можна було повсцикатися з організаторів, які заметушилися по залу, як підпалені.

Отак. Звук був хуєватий, та нормальний для Житомира. А ще було прикольно спостерігати за звукооператором, за його єбальніком, який діко ахуєвав і смішно змінювався в гримасах під звуки цього брутала.

Аньом, “Suck Out”*zine

anyom@inbox.ru

Репортаж з альтернативного фесту “Рейвах”,

Житомир,

Філармонія (28 січня 2004) (журнал “Неформатор”)

(Це-лише частина репортажа з “Рейваху в Житомирі”, повна розповідь про інші гурти і публіку див. в журналі “Неформатор №2” (адресу журналу див. в кінці репортажу)

...Ну, и последней командой , типа хедлайнером, была «Шоу Трумена». Ярон, вокалист-гитарист, был одетый в фуфайку и валенки и в маску. Сразу же выплыли какие-то проблемы со шнурами-примочками и т.п., народ, остывая, поусаживался на свои места. Потом пропал куда-то басист, вынуждая аукать Ярона со сцены. Наконец-то после десятимиутного простоя понеслась… Первая была «Я Вибухаю», после которой опять небольшая заминка и продолжение… Через одну была обьявлена песня, посвященная «девочкам, которые любят парней на машинах, которые их…снимают, ну, и сами поняли…» (по-нашему проституткам –видимо, стараясь избегать употребления таких слов). Но в самой песне внутренний барьер цензуры был успешно преодолен, и понеслась… К сцене к пятерым танцуюим начали присоединяться еще фанаты, причем почему-то под эту песню выползло достаточное количество малолетних девочек. Следующую песню посвятили «нашему моднику Кучме» (у них в репертуаре есть песня «Кучма-хуй»), которая плавно перешла в другую

«Long Tall Kuchma», чтбы избежать публичногоупотребления этого уточнения, кто же он все-таки такой, но знатоки с зала подсказали. Организатор с какой-то там партии начал бегать в шоке, усиленно жестикулируя, а вокалист оправдываться: «это не мы сказали…». Народа перед сценой стало уже значительное количество – разтормозились. По ходу песни маты стали выскакивать с регулярностью. Так что, видимо, появилось желание у организаторов согнать их со сцены. Удалось вырвать последнюю песню «Владимирский Централ»(см. рецензию на альбом в разделе ТРИБУНАЛ), просто пестрящую матами шансон-пародию, завершили которую криками «Зеки!!», и после которой они удостоились апплодисментов из зала и похвал…

#14(при участии элеметов

«ШоуТрумена» и «СосиСКА»)

Журнал “Неформатор” - neformator@km.ru

61174, Харків, а/с 1542, Сергею

17.11.2003 Житомир

Репортаж з фесту “Студентські Струни”,

Житомир, ЖДУ (17 листопада 2003),

Написано Топіком!

Житомир, ЖДУ (17 листопада 2003)

У перший день фестивалю, всі бажаючі прийняти участь проходили прослуховування, після якого організатори або зараховували їх до учасників, або ні. Це і так ясно. Саундчек “ШТ” відіграли непогано, настільки непогано, що організаторам (у особі Володимира Шинкарука) сподобалось, і вони їх зарахували (на свою голову).

Такого не очікував ніхто. Шинкарук оголосив наступного учасника: “Шоу Трумена, місто Житомир!”, і на сцену вийшли: босий Гаврилюк, який окрім довгих патлів і босих (як вже було зазначено) ніг, мав самий звичайний і пристойний вигляд; Соломчік у червоній перуці типу “дождік”, яка нависала на очі і взагалі на все лице; Льоша – до поясу голий (верхня частина), але в шляпє і Ярослав – основним елементом костюму якого були калготкі натягнуті на голову так, що він скидався на грабітєля банків з італійських фільмів. Не пам*ятаю вже зараз чи був з ними Кузьміч чи нє, але це не суттєво. Як не суттєво і те, хто на чому грав. За всю історію “Студентських Струн” це був перший випадок, коли Шинкарук не міг вгадати напевно, що він побачить.

Ярослав почав звісно з присвяти: ”Пісня присвячується братішкє Кучме(який на той час ще був президентом України), Юсіку і Тимошенчіку...” – чомусь називаючи Юлю в чоловічому роді. І полилая пісня “Long Tall Kучма”. Для відносно аполітичного жюрі фестивалю це було неабияким шоком, адже на прослуховуванні “ШТ” виконували мелодійно-романтичну “Попсу” і вони були налаштовані відповідно. З цього приводу Шинкарук потім зауважив, що “на прослуховуванні грають одне, а співають інше”.

Щодо самої пісні, то чути її було відносно погано – тільки бас, вокал (і то – чи то навмисно, щоб не всі зрозуміли текст, чи ні – але італійський грабитель “жував” слова) і барабани. Але це, як вже було сказано, не мало значення, бо такий безпрецедентний виступ справив на глядачів сильне враження. Особливо, мабуть, Соломчікова перука “новий рік з нами” і Яріка чулкі.

Після оплесків Шинкарук сказав: “Их не знали только в лицо”, натякаючи на грабітєлів банків з італійських фільмів, але “ШТ” вже залишили сцену, розуміючи, що такі виступи не під силу непідготовленій публіці. Пісня була протестом не тільки в політичному, але і в музичному плані (гітарних струн – а гітар акустичних на сцені було дві – чути зовсім не було) і, звичайно, не мала на меті продовження участі у фестивалі

Топік

20.09.2003 Баранівка

День Народження гурту і міста

Перш за все мушу сказати, що концерт був організований геть випадково, 19 вересня. Просто дізналися, що 20 і 21 вересня Баранівка святкує день міста, при чому дуже круте свято планувалось: мали приїхати київські ді-джеї, також "№482" та "Я отдыхаю". Отже ми зателефонували куди треба, зустрілись з ким треба і наступного дня вирушили в дорогу. Нас дуже гріла думка про те, що ми гратимемо на великому стадіоні і з справді піздатим апаратом (все ж таки "№482" виступатиме). Один Ярон ставився до нашого з Льошою оптимістичного настрою досить скептично, впрочєм як завжди, а Гаврилюку взагалі було насрати на те, чи буде канцик чи не буде, під'їбуть нас чи ні.

Отож, прибувши в містечко, ми взяли курс на центральну площу. На площі стояла величезна надувна фортеця-батут (чи як там воно називається) та пересувалися розсипані по площі люди. Концертом шось там не пахло. Ми легко відшукали сцену, яку ,очевидно, склепали вранці і поставили на пеньки та обвішали синіми та жовтими кульками. Там ми нікого не знайшли, ніхто нас не зустрічав, окрім хіба що звукооператора-алканавта, який був дуже злий на світ, що всі пішли бухать, а його покинули сторожити апарат, який був, до речі, не таким, на який ми розраховували, і до того ж не було барабанів. Як вияснилось пізніше, "нумер..." мали виступати в неділю, а не в суботу, і до того ж на стадіоні, а не на площі. Але хіба нам звикати до хуйових апаратів?! Незабаром з'явилась і ведуча тої всієї хуйні, була дуже рада нас бачити (бо там її наїбали якісь лабухи і тому виступати було хуй кому).

Першим дєлом нас завели в кафешку, де була вже накрита величезна поляна і де вже сиділи наші, так сказать, колєги по цеху, діячі культури, і то вже піддаті. Нас посадили за окремий столик, ми швиденько напиздувались, но не бухали! Були канєшно попитки нас соблазнить: один мужичок настирливо пропонував нам "20 капель", так щоб не збрехати разів сто, але ми відмовилися, продемонструвавши сілу і мощу "Труменів".

Після того ми взялися за справу: склали список пісень, які треба грати на концерті і пішли до сцени. Поки організатори парились, шукаючи для нас барабани, ми репетирували і працювали над списком. Коли все було готово, надворі було вже темно, народ потроху сповзався до місця, що називалось сценою. Ведучі десь пропали (а вірніше - десь бухали), тому почали самі. Першою зіграли "Веснянку" (інструментал). Людям сподобалось (ще б така гарна попса не сподобалась!), вони почали кучкуватися коло сцени. Саме дивне, що зібралися самі старіки та діти! Далі послєдовала звісно ж "Я вибухаю", а за нею і інші бойовики. Потім з'явилась ведуча, добряче набухана, яка стала нас оголошувати. Як вона тільки нас не обізвала: і "Земля" і "Небо", і "Зоря", і "Вода" нарешті (хоча ми довго втирали їй перед виступом, що назву гурту змінили на "Шоу Трумена"). Приписала нам також якісь премії, про які ми навіть і не чули.

Отже нашою аудієнцією, як це не смішно і не дивно, стали малі діти (краще грати для дітей, аніж жопоголових бичар). Ніколи не думав, що діти настільки чутливі до музики, що вони так легко сприймають і заражаються драйвом. Вони так щиро відривались, ніяких підробок, ніяких гримас. Кайф! Бачили б ви, що вони робили під рок-н-роли!

Взагалі виступ був дуже схожий з виступом на "Червоній Руті" рівно рік назад: такий же панковий, брутальний, з неймовірною кількістю лаж.

Грали ми близько 30-40 хвилин. Коли закінчили, ведуча подякувала кожному персонально і ми с'їбались в кінотеатр (перед яким це все і відбувалось). Далі - автографи, все ті ж діти, фотки, піздьож... Далі нам принесли наш гонорар (до речі, перший гонорар в нашому житті) в розмірі 100 рубасів. Поцікавились, де ми проведемо ніч. Діватися нам не було куди. Тьотка, шо вела весь той піздєц, сказала, що в неї є квартира, яка ремонтується, але в ній можна все ж переночувати. Про більше ми й не мріяли. Треба було чекати кінця канцика, тому стали займатися хто чим. Льоша і Ярик пішли в пляс з новими фанатками-малолєтками, я пиздів з однією знайомою, Саня Гаврилюк спав на полу (а між іншим тикав факи Ярону і Льошону, які намагалися витягнути його на світ божий).

Після закінчення концерту, то було біля 12-ї ночі, нас завели в квартиру, дали ключі і попросили не шуміти. То була не квартира, а рай земний: три кімнати, куча мотлоху, хаос та повна свобода дій - відчуваєте дух сквота? Після години ретельного дослідження місця, куди ми попали, ми дійшли висновку, що без жрачки діла не буде. В експедицію за пошуком хліба о 1-ій годині ночі вирушили я (Саня Со) і Льоша. Після години блукання по нічному містечку Баранівка ми таки дістали що треба: хліб, каву, чай. Крім того, виручила кладовка в квартирі, де ми виявили досить солідні запаси. Отже зробивши супер вечеру з отборних грибочків, огурків, варення та чаю, ми відправились по кроватям.

Вранці нас розбудив Гаврилючок. Поснідавши кавою, ми зібрались і за 30 хвилин були вже на автостанції. Їхати до Житомира довелось стоячи в смердючому автобусі (автобус справді був смердючим, воняло горівшими кедами та лайном). До речі це був наш перший концерт без "пріключєній", що Ярон прокоментував так: "Попсой стаємо, пацани". Так, чорт забирай, це був наш перший не D. I. Y. концерт.

Отже, to top it all, хочу сказати, що в м. Баранівка 20. 09. 03. відбулося дві вжливі події, а саме: ми відсвяткували своє перше день народження, а також зіграли свій перший OPEN-AIR!

Ярон

КОНЦЕРТИ:

Інформація для людей, які хочуть побачити

«Шоу Трумена»

у своєму місті чи селі:

Умови нашого приїзду дуже прості – оплата проїзду в дві сторони, вегетаріанська їжа + місце для ночівлі після концерту.

Контакт:

Е-mail:

truemen@mail.ru

Тel:

+38 097 199 05 63

MP3